|
Article on other languages:
|
Чарлі "Птах" Паркер (англ. Charles "Bird" Parker, Jr., 29 серпня 1920 — 12 березня 1955) — американський джазовий саксофоніст і композитор. На початку кар'єри в нього було прізвисько Yardbird, що потім скоротилося до Bird (в пер. з англ. Птах). Це прізвисько часто використалося в назві його творів, наприклад «Yardbird Suite» і «Bird Feathers». На честь його названий ньюйоркский клуб Birdland, а також твори інших композиторів.
БіографіяРанні рокиЧарлз Паркер народився в 1920 році в негритянському кварталі Канзас Сіті. Батько був водевільним артистом, мати - медсестрою. Чарлі вчився в школі, де був великий оркестр і перші музичні враження пов'язані із грою на духовому баритоні й кларнеті. Вже в шкільні роки Чарлі захоплювався джазом, доленосним у його житті став подарунок матері - альт-саксофон. У віці 15 років Чарлі кидає навчання у школі і починає серйозно займатися джазом. Серед кумірів Ч.Паркера - видатний саксофоніст Лестор Янг. В ці роки Чарлі грає у різних джаз-бендах, подорожує в Чикаго та Нью-Йорк, з 1938 протягом трьох років грає в оркестрі Джея Мак-Шенна (Jay McShann), з яким були здійснені його перші записи. Слід зазначити, що вже в ранні роки Чарлі Паркер шукав свою, неповторну манеру виконання.
У 15-річному Чарлі одружився на 19-літній Реббеці Раффінг - проте шлюб був швидкоплинним і невдалим, як і наступні. У 17 років Ч.Паркер вперше стає батьком. В ті ж роки він знайомиться із наркотиками. БібопВ 1939 Паркер оселяється у Нью-Йорку. Тут він продовжує свою кар'єру, проте підробляє і на інших роботах. Зокрема він працює мийщиком посуду в ресторані, де в ті часи виступав відомий піаніст Art Tatum. Манера цього піаніста дещо вплинула на пізній стиль Чарлі Паркера, зокрема в блискучих швидких арпеджіо та витонченому використанні гармонії. Початок 1940-х років вважається епохою народження нового джазового стилю - бі-бопу. В ці роки в клубі "Minton's Playhouse" збираються музиканти, з іменами яких пов'язано зародження цього напрямку. Це - трубач Діззі Гілеспі, піаніст Телоніус Монк, гітарист Чарлі Крістіан, барабанщики Макс Роуч та Кенні Кларк. В цей час Чарлі Паркер грав головним чином у клубі "Uptown House", де його й почули однодумці. Зокрема Кенні Кларк високо оцінив творчість Паркера:
В 1942 залишає МакШенна році Чарлі Паркер грає в симфоджазі Нобла Сисла на кларнеті, в 1943 - в оркестрі у піаніста Ерла Хайнса, в 1944 - Біллі Екстайна. У лютому - березні 1945 Чарлі Паркер записує серію платівок з Діззі Гілеспі, які яскраво репрезентували новий стиль джазу - бібоп. Не менш яскравим етапом стали записи у листопаді цього ж року фірмами Dial Records, а також Savoy Records. ЗалежністьЩе підлітком, Паркер потрапив у наркотичну залежність під час перебування в лікарні після автомобільної аварії, він призвичаївся до героїну. Героїн переслідував його уве життя і став однією з причин його смерті. Пристрасть до наркотків призводила до того, що він пропускав виступи. Його нерідко звільняли за появу в одурманеному стані. Щоб якось здобувати гроші на наркоту він часто підзаробляв грою на вулицях. Доля Паркера є одним з прикладів тісного звязку між наркотиками і джазом тих часів. Незважаючи на те, що він записав кілька прекрасних речей в той період, його поведінка ставала чим далі непередбачуванішою. Після арешту ділера Паркера роздобувати героїн стало важко, і заради компенсації він починає безпробудно пити. Історія створення альбому Dial 1946 дає докази критичного стану Паркера. Перед записом саксофоніст випив десь біля кварти віскі. Судячи з альбому Bird on Dial Volume 1 Паркер пропустив більшу частину двох тактів свого першого соло, "Max is making wax". Коли він нарешті вступає, то розкачується і крутиться навколо осі, це погано впливає на якість запису через обмежені можливості студійного мікрофона. В наступній пісні, "Lover Man" Ross Russell мусив утримувати Паркера перед мікрофоном. В останньому треці записаному в той вечір, Паркер починає соло з перших восьми тактів. On his second eight bars, however, Паркер починає пручатися, і Говард Макгі, який виконував партію на трубі, не витримав і крикнув Паркеру, "Дуй!". Вигук Макгі залишився на платівці. Деякі критики, включаючи Чарльза Мінгуса, вважають цю версію "Lover Man" одним із кращих записів, незважаючи на технічні недоліки. Однак Берд ненавидив цей запис і ніколи не пробачив свому продюсеру Россу Расселу його випуску (він перезаписав пісню в 1953, на цей раз виконавець був у якнайкращій формі, але цій версії бракувало пристрастності попередньої). В ніч після запису "Lover Man" Паркер пив в кімнаті готелю. Він спускався в хол готелю абсолютно голий декілька разів за ніч і просив зателефонувати. В ту ж ніч він підпалив сигаретою матрас у своїй кімнаті, тоді побіг через хол готелю в самих лише шкарпетках. Після цього його заарештували й посадили в психологічні клініку на шість місяців. Після виходу з лікарні Паркер спочатку трохи оправився, одразу після цього він написав декілька найкращих своїх творів. Перед тим як залишити Каліфорнію він записав "Relaxin' at Camarillo," (Camarillo - назва клініки де він лікувався). Повернувшись до Нью-Йорку і записавши велику кількість платівок, Паркер опинився на вершині своєї кар'єри. Багато з цих платівок були записані "класичним квінтетом" до складу якого входили трубач Майлз Девіс і барабанщик Макс Роуч. Пізні рокиВ 1946 році Чарлі Паркера пережив психічну кризу, викликану зловживанням алкоголем і героїном. Він потрапляє у лікарню Камарілло, в якій пролежав кілька місяців. Проте в 1947 році Чарлі Паркеру вдається повернутися до творчої діяльності. Він виступає у квінтеті, до складу якого входять трубач Майлз Девіс та барабанщик Макс Роуч. В 1948 году Бьорд бул названий музикантом року в анкеті журнала "Метроном". В 1949 році Ч.Паркер здійснює триумфальну подорож у Париж, Лондон та Скандинавські країни. Пізніші записи зі струнним оркестром принесли Паркеру непонгані гроші проте й дали додатковий привід для стресів. Ці записи відвернули від Паркера деяких його шанувальників, що тепер обвинувачували музиканта в комерціалізації. Чарлі Паркер знов потрапляє під наркотичну, пізніше алкогольну залежність. Дворазово намагався вчинити самогубство. В 1954 році померла дворічна дочка Паркера — Прі. Через психологічну неврівноваженість з Паркером відмовляються працювати Нью-Йоркські клуби. Останній виступ Чарлі Паркера перед аудиторією відбувся 5 березня 1955 р. в, присвяченому Чарлі, клубі «Birdland» («Країна птаха»). Проте цей виступ закінчився скандалом: у черговому приступі люті Паркер розігнав всіх музикантів і перервав виступ. Хазяї клубу відмовилися надалі мати з ним справу. 12 березня 1955 року Чарлі Паркер помер у будинку його богатої ганувальниці баронеси де Кенигсвартер, що став його останнім притулком. Офіційною причиною смерті вважається цироз печінки та виразку шлунку. ДискографіяЗображення:Charlie-parker1.jpg
Меморіал Чарлі Паркера у Канзас-Сіті
NB
Чарлі Паркер Джерела і посилання
|
This article is from Wikipedia. All text is available under the terms of the GNU Free Documentation License.
