|
Article on other languages:
|
Перші туби з'явились на початку XIX ст. і використовувались початково у військових та садових оркестрах. В минулому тубу заміняв серпент. Після вдосконалення інструмента майстром Адольфом Саксом в сер. 19 ст., тубу почали використовувати в симфонічному оркестрі. Першим значним симфонічним твором, де використана туба, є "Фантастична симфонія" Г. Берліоза В сучасній практиці використовують тубу двох конструкцій:
Діапазон туби - від A2 до f1 з пропуском звуку H2. Партія туби в партитурі для симфонічного оркестру пишеться разом з партією третього тромбону між партією тромбонів та партією литавр. Використання тубиВ оркестрі туба виконує функцію баса. Рідко зустрічається туба і як сольний інструмент, напр.
Інколи туба вживається і в джазових оркестрах, особливо для гри на вулицях. Звідси протиставлення мідного басу (brass bass) та струнного басу (string bass), тобто контрабасу. Туба є складним інструментом для виконавців. Тубісти невисокого класу, як правило, вміють грати на тубі лише staccato, що прийнятно лише для басу маршової музиці, в той час як штрих legato, в якому досягається повний красивий звук потребує від виконавця високої майстерності. Історія тубиУ 1835 році німецькі майстри Віпріхт і Моріц з Веймара винайшли інструмент, який назвали "туба" (лат. tuba – труба). Перша туба мала дуже різкий і тьмяний тембр, а недосконалий у той час вентильний механізм зводив до мінімуму технічну рухливість. Вирішивши, що конструкція по суті невдала, майстри забули про цю модель і перейшли до пошуків інших шляхів. Насправді проблема була в невдалих мензурних співвідношеннях, що і довів все той же Адольф Сакс, що зацікавився "жертвою" німецького експерименту. У результаті йому і належить заслуга в створенні туби того типу, який ми знаємо сьогодні. За об'ємом технічних можливостей туба нітрохи не поступається іншим мідним духовим інструментам. Окрім традиційних штрихів широко використовуються подвійне і потрійне staccato, frullato, вслід за сурмачами тубісти опанували прийом glissando, окремі виконавці володіють перманентним диханням. У останні десятиліття композитори не соромляться писати для туби двухголосся. У сучасних партитурах можна зустріти такі циркові прийоми, як ляскання долонею по мундштуку (звук, що виходить, схожий на постукування по включеному мікрофону) а також "базинг" (гра на одному лише мундштуку без туби). Туба - рідкісний інструмент. У симфонічному оркестрі використовується лише одна туба, в духовому - дві. У будь-якій консерваторії рідко вчаться одночасно більше трьох-чотирьох тубістів. Для туби написано досить мало оригінальних сольних творів, велика частина репертуару складається з переробок. В Україні дуже рідко можна почути виконуючу соло тубу на концерті, і зовсім немає аудіозаписів. Правда, останніми роками з'явилася тенденція розвитку культурних зв'язків між нашою батьківщиною і цивілізованим світом. Завдяки цьому процесу тубісти все-таки дістали можливість почути хоч би на касетах таких великих майстрів як John Fletcher (перший виконавець "Польоту Джмеля" на тубі), Samuel Pilafian (неперевершений джазовий тубіст-соліст і за сумісництвом нинішній президент T.u.b.a.). Хочеться сподіватися, що коли-небудь буде перекладена українською мовою книга про тубу Арнольда Джекобса - найбільшого педагога-тубіста, який, на жаль, нещодавно пішов з життя. Посилання
|
This article is from Wikipedia. All text is available under the terms of the GNU Free Documentation License.