Бог-Син

Article on other languages:

Ісус Христос (євр. ישוע, скор. ישו, Єшуа Мошіях, грец. Ἰησοῦς Χριστός; Ісус з Назарету) (*4 до н.е. Вифлеєм—31 або 33 н. е. Єрусалим) — одна з центральних фігур у християнстві, син єдиного Бога: за вченням загальновизнаного християнства, одна з трьох осіб Святої Тройці, Спаситель або Відкупитель людства з ярма гріха. Месія в іудейському розумінні. Іван Богослов називає Його Божим Словом. Ім'я Ісус походить з грецької мови Іесоус, що в свою чергу є транслітерацією з єврейської Єшуа, або Йошуа, або ще Єгошуа і означає «Єгова є спасінням».[1][2]

Похвала від пастухів, Ґерард ван Гонтгорст , 17те ст.

Зміст

Пророцтва

Про Його народження, прихід та розп'яття пророкували та заповідали Мойсей та старозавітні пророки. У Старому Заповіті є близько 300 пророцтв про перше пришестя Христа і яких із 500 про другий прихід — всі написані сотні років до Різдва Христового. П'ята книга Мойсея (Повторення Закону), авторство якої традиційно приписуєтся Мойсею що жив і творив між 1500 і 1300 рр. до народження Христа, містить далекосяжне пророцтво про Христа Месію:

Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, Я покараю того. (Повт. Зак. 18:18-19)
. Пізніш із кінцем 8 ст. до народження Христа, за царювання Єзекії пророк Ісая знову провіщав про Нього:
Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! (Ісаї 53:4-6)
. Потім Пророк Захарій, що жив і пророкував в Єрусалимі у 520 - 518 до Різдва Христового, за царювання Дарія, теж предвіщав про розп'яття Христа:
І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. (Зах. 12:10)
.

Різдво у Вифлеємі

Ісус народився від Діви Марії, яка не знала чоловіка, із Духа Святого. З Марією одружився Йосип з царського роду Давида. Виявивши, що вона вагітна, хотів таємно відпустити (по закону Мойсея блуд карався побиттям камінням), але вночі йому явився ангел і сказав "... не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо Народившийся в ній є від Духа Святого". Йосип послухався. Месія Ісус народився в яслах у Вифлеємі, в Юдеї, як предвіщав пророк Михей (Мих 5:2), за часів правління юдейського царя Ірода і римського імператора Августа що правив у 27 до н.е - 14 рр. н.е. Малюка назвали Ісусом, як заповідав ангел. Ісус до 30 років був на послуху батьків і жив разом з ними в Назареті у Галілеї, чому Його часто називають Ісус Назарянин.

Мати Ісуса Христа, по непорочному зачатті і народженні Ісуса, народила з Йосипом Якова, Симона, Йосипа та Юду (які згадуются в Матвія 13:57). Один з них відомий як Яків Праведний, був першим Єрусалимським єпископом і вважаєтся автором Соборного Послання Святого Апостола Якова в Новому Заповіті. Інший ймовірно є автором короткого новозавітнього Соборного Послання Святого Апостола Юди.

"Воскресіння Лазаря", Ян Матейко

Служіння, учні, дивовижні діла та Нагорна Проповідь

З цього часу почалося Його служіння. Він прийняв водне хрещення від Іоана Хрестителя і оселився в Капернаумі на березі Генісаретського озера, що у північній частині сучасної держави Ізраїль. Відбув 40 днів у пості в пустелі, де був спокушуваний від диявола, але устояв. Зібрав 12 учнів (Симон Петро і його брат Андрій, Яків син Зеведеїв та його брат Іван, Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій, Яків син Алфеїв, Тадей, Симон Кананіт, та Юда Іскаріот, що й видав Його і котрого замінив Маттій). В Об'явленні Івана говорится що 12 учнів Христа судитимуть 12 племен Ізраїля. Ці ж 12 апостолів розповсюдили Благу вість про Христа по землі (один з них Андрій проповідував в Скифії (теренах України). Ісус Христос учив народ, преобразився на горі Табор, зціляв хворих, виганяв бісів, воскресив Лазаря.

Нагорна Проповідь Христа, Карл Гайнріх Блох, 19те ст.

Нагорна Проповідь Ісуса Христа заклала основи християнського вчення з його двома найбільш важливими постановами: любові Бога — і любові ближнього як самого себе. У Нагорній Проповіді Ісус закликав до прощення і любові ворогів:

Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує. (Матвія 5:43-44)
. У Нагорній Проповіді Ісус теж промовив знамениті 9 Блаженств. (Матвія 5:1-12) Він також застерігав проти всякої зажерливості та лицемірства.

Перед смертю Ісус Христос заповів своєму ученику Петру що на ньому Він збудує Церкву й ворота пекельні її не подолають (Матвія, 16:13-20) а також ствердив: «Небо і земля минуться, а слова мої не минуться» (Матвія 24:35).

Розп'яття та Самопожертва Христа

Правляча церква (юдеї) від заздрощів хотіла вбити Його, проте не знаходила в Ньому вини. Один із його учнів Юда Іскаріот за 30 срібняків зрадив Його (деякі течії вважають, що він носив при Христі касу і крав з неї. Свій гріх Іуда не сповідав, тому мав доступ сатани й загинув — гріх його не простився).

Понтій Пилат та полоненний Ісус перед юрбою євреїв (Чізері Антоніо)

Ісуса схопили й бичували. Понтій Пілат, не знайшовши вини, вирішив розіп'яти Ісуса на вимогу народу: Його розп'ято на горі Голгофі між двома розбійниками, під час правління римського імператора Тиверія (26 - 37 н.е.). Кості залишилися цілі, поховано Його у гробі багатого. Смерть Ісуса Христа супроводжувалась надприродніми ознаками, як пише Євангеліє:

А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий! (Матвія 27:50-54).

Завдяки жертвенній смерті Ісуса Христа кожна людина отримала можливість спасіння: вірою в те, що Син Божий Ісус Христос, як Святий Агнець, постраждав та помер за гріхи людські. Раніш вибраним народом Божим був Ізраїль, — а самопожертва Христа відкрила двері спасіння й святості поганам. Саме тому розп'яття Христа вважаєтся перемогою над владою гріха та диявола, який через гріх мав владу над грішниками. Через святе таїнство причастя, для очищення від гріха церква причащає вірних християн освяченими дарами — тілом та кров'ю Ісуса Христа. Коли в старозавітні часи людина очищувалася від гріха принесенням жертви у храмі, то з приходом і розп'яттям Христа людина отримує оправдання і очищення від гріха вірою у викуплення Кров'ю Христа.

Воскресіння та Вознесіння

Ісус Христос несе Хреста, Ель Ґреко - Доменікос Теотокопулос, 16те ст.

Ісус Христос воскрес на третій день. Євангелист Матвій описує це так:

Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А янгол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілею, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене! (Матвія 28:1-10)
. По тому воскреслий Ісус явився учням в Галілеї кажучи:
Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.''
(Матвія 28:18-20) — веліючи їм проповідувати слово Його усьому світу. По 40 днях Ісус на очах учнів вознісся на небо, обіцяючи повернутися таким же способом.

Євангелист Марко описує з'явлення Христа по воскресінні та Його Вознесіння ось як:

Нарешті, Він з'явився Одинадцятьом, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недовірство їхнє та твердосердя, що вони не йняли віри тим, хто воскреслого бачив Його. І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде. А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім'я Моє демонів будуть вигонити, говоритимуть мовами новими, братимуть змій; а коли що смертодійне вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде! Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці. (Марка 16:19-28)

Дії Святих Апостолів говорять, що під час Вознесіння Христа, присутнім учням з'явились два мужі в білій ожежі, без сумніву ангели:

І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо! (Дії 1:9-11)
.
Остання Вечеря, полотно Леонардо да Вінчі

Другий Прихід та День Судний

Друге пришестя означає кінець світу — і буде для того, щоб забрати церкву і судити світ. Часу пришестя не знає ніхто крім Бога-Отця Мар.13:32

Про день же той, чи час, ніхто не знає, ні янголи небесні, ні Син, але тільки Отець
. Про Його другий прихід пише Іван Богослов в Об'явленні:
Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!''
(Об'явл. 1:7-8) повторюючи в останній голові Об'явлення:
Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. (Об'явл. 22:12)

Щодо Свого другого приходу та ознаки цього Сам Ісус говорив наступне:

А коли скажуть вам: Ось Він у пустині — не виходьте, Ось Він у криївках — не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли. І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять всі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою й славою. І пошле Янголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його. Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви: коли все це побачите, знайте, що близько, під дверима! (Матвія 24:26-33)
.

Ісус теж засвідчив, що наприкінці світу з'явиться багато фальшивих пророків, які намагатимутся звести при можливості навіть і вибраних. Апостол Павло, котрому Христос явився по дорозі в Дамаск і веліючи благовістити Його Євангелію, настановляв Солунян не жахатися передчасно щоб не бути легко зведеним, бо перед приходом Христа з'явится відступник — Антихрист, що видаватиме себе за Бога:

Благаємо ж, браття, ми вас, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа й нашого згромадження до Нього, щоб ви не хвилювалися зараз умом та не жахались ані через духа, ані через слово, ані через листа, що він ніби від нас, ніби вже настав день Господній. Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме. (2 Послання Св Ап. Павла до Солунян 2:1-4)

Історичність постаті Ісуса Христа

У перших віках християнства історичність постаті Ісуса Христа під сумнів не бралась. Тільки раціоналізм XVIII століття і його продовження у XIX ст., а також різні напрямки XX ст. почали піддавати сумніву історичність постаті Ісуса.[3] Усі ці погляди можна поділити на чотири групи:

  • Ідеалістична гіпотеза. Її представники (особливо І.Ф.Штраус) вважали, що Євангелія описують у містичній формі діяння єдності між Богом і людьми, а не описують діяння історичної особи Назаретянина Ісуса.
  • Синкретична гіпотеза Найважливіший представник А. Древс твердить, що Ісус — неісторична постать, а міф аналогічний до божищ античних релігій. Натомість А. Дупонт-Зоммер стверджував, що євангелійний Ісус Назаретянин є дублікатом Учителя Справедливості з Кумрану.
  • Символічна гіпотеза припускає, що Ісус є символом трансцендентальної дійсності, яка міститься у людській підсвідомості, а не історична постать. Представники: А. Немоєвський, П. Єнсен, В.Б. Сміт
  • Соціальна гіпотеза знаходить обґрунтування в діалектичному матеріалізмі і твердить, що постання релігії обумовлює не існування індивідуального Творця, а економічно-соціальна база.

Позахристиянські історичні свідоцтва

В той же час історичність постаті Особи Ісуса Христа обґрунтовують не тільки Книги Нового Заповіту, але й позахристиянські документи. Серед таких документів зазначимо такі:

Єврейський історик 1-го століття Йосип Флавій пише коротко про Христа та Івана Христителя у книзі Єврейські старожитності (анг.: Antiquities of the Jews) опублікованій близько 93 по Христі. I це одне з найраньших історичних свідоцтв про Христа нехристиянським автором. У цій книзі Флавій детально описує зруйнування Єрусалимського Храму бл. 70 р. по Хр., про що провіщав Христос 40 років до цього. Знаменитий уривок Флавія про Христа звучить так (Єврейські Старожитності, Книга XVIII.III.3, написана бл. 93 по Хр.):

Тепер, у ці часи була розумна людина, Ісус, якщо це буде законно називати його людиною, бо Він був чинитилем чудних діл, учителем таких людей котрі слухають правду з задоволенням. Він повів за Собою як і багато євреїв, так і багато з поган. Він був Христом; і коли Пилат, за радою головних серед нас, засудив Його на хрест, ті що любили Його спочатку не залишили Його, бо Він з'явився їм знову живим на третій день, як святі пророки предвістили цю та тисячу інших чудних речей про Нього; і плем'я християн, названих так від Нього, не щезло понині.

Римський історик Таціт у праці "Annales" (Роки), яка постала у період панування кесаря Траяна (98-117), розповідає про пожежу Риму у такий спосіб:

Щоб знівелювати галасливі вісті, Нерон підсунув винних і на найбільш вишукані кари віддав тих, яких, як зненавиджених по причині їхніх злочинів, називає християнами. Творцем того імені (християнин) є Христос, який за пануванні Тиберія прокуратором Понтієм Пилатом був відданий на смерть. Подав.іетау той час згубний забобон вибухнув знову, і то не тільки в Юдеї, ключі цього зла є також у місті Римі, куди усе, що ганебне і противне, прибуває

і практикується
.

Цей текст має особливе значення, коли йдеться про доведення історичності існування Ісуса. Він містить головні і точні дані, принаймні, про Смерть Ісуса. Тим самим є головним письмовим доказом про існування історичної постаті Назаретянина Ісуса.

Лук'ян, пишучи про Христа у праці "Прочанин ", називає його софістом, магом, праводавцем християн. Згадує також про його розп'яття в Палестині.

Бернард Плокгорст (1825-1907, Берлін). Ісус та діти

Як виглядав Ісус Христос?

На погляд світської історії щодо того, як виглядав Ісус, дуже вплинуло кілька факторів. Одних із них — культура самої країни, інший — епоха, в яку було створено художній твір. Протягом століть такі видатні майстри, як Мікеланджело, Рембрант і Рубенс, приділяли надзвичайно велику увагу зовнішності Христа. Власне їхні роботи, які часто включали елементи символізму та містицизму, значно вплинули на те, як люди здебільшого уявляють собі Ісуса.

Що говорить світська історія

У творах мистецтва до часів римського імператора Константина (280 — 337 н.е.), Ісус часто зображався як молодий "Добрий Пастир" з кучерявим волоссям, яке було або довгим, або коротким. Але образ Доброго Пастиря можна віднайти у язичницькому грецькому архаїчному та єгипетському мистецтві.[4] Із часом язичницький вплив став ще виразнішим. Ісуса можна було легко ототочжнити з відомими божествами середземноморського регіону, особливо з Геліосом (Аполлоном), богом сонця, чий німб пізніше перейшов до Ісуса, а тоді до й до «святих». У мавзолеї, під собором святого Петра в Римі, Ісус зображений як Аполлон, що їде по небу на запряженій кіньми сонячній колісниці.

В одному документі з XIII століття, який ніби є листом певного Публія Лентула до Римського сенату, дається опис зовнішності Ісуса. Там говориться, що він «мав волосся кольору неспілого лісового горіха (світло-русяве), що було гладким майже до рівня вух, а далі спадало трохи темнішими й блискучішими локонами нижче плечей; проділ посередині... носив недовгу роздвоєну бороду тако ж кольору, як і волосся... мав сірі... чисті очі».[5]

Згодом цей недостовірний портрет вплинув на багатьох митців. «Кожна епоха створювала образ Христа, який їй був до вподоби».[6] І це можна сказати не лише про кожну епоху, але й про різні раси та релігії. У творах релігійного мистецтва місіонерів Африки, Південної та Північної Америки й Азії зображується довговолосий Христос західного світу; але деколи йому надаються місцеві риси.

Проте, образ немічного, меланхолічного Христа з німбом на голові, довгим волоссям й жіночими рисами, як його часто змальовують у творах мистецтва, аж ніяк не є точним.

Як Біблія зображає Ісуса

Колір Ісусового обличчя та його риси були семітські, оскільки він успадкував їх від своєї матері Марії, яка була єврейкою. Отож, він мав колір обличчя та риси, звичайні для євреїв того часу. Навіть серед своїх апостолів Ісус, очевидно, не дуже вирізнявся фізично, оскільки Юді довелось видати його ворогам за допомогою поцілунку. Тож Ісус міг дійсно змішатися з натовпом. Принаймні одного разу він ішов з Галілеї до Єрусалима ніким не пізнаний.[7]

А проте, дехто вважає, що Ісус мав бути слабким, бо потребував допомоги нести знаряддя своєї страти, як також помер першим із трьох розп'ятих чоловіків. Однак, на відміну від традиції, Біблія не змальовує Ісуса слабким чи з жіночими рисами.

Більш 30 років свого життя Він провів за теслярством, а це не була робота для тендітної або слабкої людини, особливо у ті часи, коли не існувало сучасних верстатів, що полешгують працю.[8] До того ж Ісус повиганяв із храму волів та овець — і поперекидав столи мінялам.[9] Це теж вказує, що Він був мужнім і фізично сильним чоловіком.

Проте перед стратою Ісус зазнав фізичного та морального насилля з рук євреїв та римлян. Брак води, їжі та сну теж посприяли його загальному знесиленню. Отже фізичний стан Ісуса перед розп'яттям імовірно був дуже поганим, а можливо, навіть критичним.

Чи важливо як він виглядав?

«Слід зберегти силу неповторного та яскравого образу Ісуса Христа», — архієпископ Турина, охоронець Туринської плащаниці, яка викликає стільки суперечок.

Проте в Божому Слові навмисно не згадуються такі «яскраві» подробиці щодо зовнішності Ісуса. Бо вони відвертали б увагу від самого вчення Ісуса та його місії — і до того ж стали б підставою для створення ідола Ісуса. Наголошувати на Ісусовій зовнішності за відстутності будь-яких згадок про неї у натхненних Євангеліях означає опиратися самому їхньому духу. По суті, Ісус уже більше навіть і не подібний на людину.

Постать Ісуса Христа

У христинястві Ісус Христос знаходиться в центрі богослов'я. Християнське богослов'я розглядає Ісуса Христа як Бога-Чоловіка. Поєднання в особі Христа Божого і людського називається іпостасною унією, що являє собою поєднання людської природи, Божої природи і Божої Особи. Згідно догматів віри, особове з'єднання Божої і людської природи у Христі здійснилося у моменті Його зачаття, тобто у хвилині Благовіщення.[10] Розглядаючи Ісуса Христа як Сина Божого, Християнська церква, в той же час, вважає Ісуса рівним з Отцем Богом.

Інші релігії, що визнають Ісуса, як історичну постать, не визнають, однак, його Божественної природи. Так, для мусульман Ісус (Іса) є тільки пророком. Він згадується у Корані. За величиною, Ісус менший за Мухамеда, згідно з вченням корану. Мусульмани відкидають тезу про те, що Ісус Христос є Сином Бога.

Ортодоксальні євреї, протягом часу проповіді Ісуса Христа визнавали Його, як пророка і вчителя, але Ісус очікував визнання Його, як Христа (гебр. Месія; укр. Помазанець). Після розіп'яття і до сьогоднішнього дня, ортодоксальні євреї не називають навіть Його ім'я, але кажуть: «Та людина». Багато відомих євреїв прийняло християнську віру і визнало божественість Христа. Серед найбільш відомих сучасних єврейських конвертитів у християнство англійський прем'єр міністр Бенджамін Дізраелі.

Деякі Християнські течії, як наприклад Свідки Єгови визнають вважають Ісуса Сином Божим, однак не вважають його рівним Богові, відкидаючи таким чином догмат про Трійцю.


Дивітся також

Зовнішні посилання

Англійською:

Поримітки

Wikisource
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті. Див.
  1. ↑ «Католицька енциклопедія», Origin of the Name of Jesus Christ
  2. ↑ http://www.newadvent.org/cathen/08374x.htm
  3. ↑ Тут і далі інформація по книзі: о.Славомир Ян Стасяк. о.Роберт Завіла. "Основи догматичного богослов'я.//Львів - 1997
  4. ↑ книжка Art Through the Ages
  5. ↑ Пробудись! 8 грудня 1998 стор. 5
  6. ↑ New Catholic Encyclopedia
  7. ↑ Марка 14:44; Івана 7:10, 11.
  8. ↑ Марка 6:3
  9. ↑ Івана 2:14, 15
  10. ↑ Див. попереднє посилання


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%83%D1%81_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81

This article is from Wikipedia. All text is available under the terms of the GNU Free Documentation License.